Статті
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Статті за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 128
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументПРЕВЕНТИВНА АДАПТИВНІСТЬ ПЕДАГОГІВ ЯК РЕСУРС ОСВІТНІХ ЗМІН(2019) Кузнєцова О. В.У статті розглядається адаптивність особистості. Превентивна адаптивність активізує процеси внутрішніх змін, самозмінення, і зовнішнього пристосування до динамічного середовища. Педагог має розуміти напрямки розвитку сучасної освіти, тенденції модернізації у сфері знань, зокрема, появу нових способів використання знань, їх нарощування. В дослідженні прийняли участь вчителі початкових класів різних шкіл Одеської області, всього 78 осіб різного віку. У якості психодіагностичного інструменту використано шкали превентивної адаптивності за І. М. Сімаєвою (модифікація методу Т. Дембо-С. Я. Рубінштейн). В результаті проведення емпіричних процедур отримано дані про ступінь розвитку у досліджуваних наступних показників превентивної адаптивності. У досліджені відмічається достатньо високий рівень розвитку превентивної адаптивності, а переважання окремих її компонентів і, відповідно, використання певних стратегій адаптації до змін залежить від віку вчителя.
- ДокументВИХОВАННЯ У СУЧАСНІЙ ПАРАДИГМІ ОСВІТИ(2019) Ягоднікова В. В.У статті розгляється створення комплексної програми підготовки вчителів до організації і здійснення процесу виховання в умовах освітніх змін, яка може складатись з діагностичного, практичного і рефлексійного блоків, реалізовуватись через групові та індивідуальні форми роботи. Зміст програми може передбачати: метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), майстер-класи, психодіагностику, розробку індивідуальної програми розвитку особистісних і професійних якостей вчителів, тренінги особистісного зростання, розвитку соціального інтелекту, комунікативних здібностей, лідерських якостей, профілактики антиінноваційних бар’єрів тощо, консультування, презентацію особистісних досягнень, ведення щоденників особистісно-професійного зростання, самоосвіту педагогів. Подальші розвідки в цьому напряму вбачаються у визначенні і теоретичному обґрунтуванні і впровадженні соціальних, психолого-педагогічних умов організації процесу виховання в умовах освітніх змін.
- ДокументРЕГІОНАЛЬНА ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА В УМОВАХ РОЗБУДОВИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ(2019) Задорожна Л. К.У статті розглядається важливість регіональної політики у період освітніх змін та становлення Нової української школи на прикладі Одеського регіону. Освітня політика регіону характеризується системністю, підтримкою інновацій та інтеграції кращого європейського досвіду, відкритістю до діалогу з усіма учасниками освітнього процесу, відповідальній позиції та партнерству влади-школи-громади та інвестиційним пріоритетом розвитку освітньої галузі. Крім того. в умовах розбудови Нової української школи пріоритетами регіональної політики розвитку освіти мають бути регіональна підтримка інноваційних освітніх проектів, сприяння розвитку регіональної освітньої інноваційної інфраструктури, кадрова підтримка наукової інноваційної діяльності в галузі освіти, сприяння підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів, моральне стимулювання інноваційної педагогічної діяльності, інформаційна підтримка регіональної освітньої діяльності, сприяння інтеграційним процесам, розширенню взаємодії суб’єктів регіону в галузі реформування освіти.
- ДокументСинергія можливостей формальної та неформальної громадянської освіти в системі післядипломної педагогічної освіти(2019) Гриньова М. В.У тезах доповіді акцентується на тому, що синергія формальної та неформальної громадянської освіти відкривають можливості для нової якості професійного розвитку педагогів, осучаснення форм здійснення післядипломної педагогічної освіти та інтеграції кращого європейського досвіду з питань ОДГ/ОПЛ. Презентовано досвід Одеської обласної школи громадянської партисипації дорослих та молоді “УСі В ДІЇ!”.
- ДокументЗАМОВЛЕННЯ НА ГРОМАДЯНСЬКІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: НОВЕ ГРОМАДЯНСТВО ПОТРЕБУЄ НОВОЇ ОСВІТИ(2019) Гриньова М. В.У тезах доповіді акцентується на тому, що вмотивована здатність до дії, тобто здатність усвідомлено, відповідально та активно реалізовувати свої права й обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства в Україні, є державним та суспільним замовленням і визначає громадянську партисипацію учнівської молоді як місію, принцип життєдіяльності та перспективний результат Нової української школи.
- ДокументБАГАТОМОВНІСТЬ ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ МОДЕРНІЗАЦІЇ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ(2020) Задорожна Л. К.У статті досліджується багатомовність освіти як галузь, що активно розвивається, в її основі теорія, що багатомовність особи виникає в процесі розширення мовного досвіду людини, починаючи від рідної мови, яка використовується здебільшого в сім’ї, до опанування мов інших народів, виучуваних в школі чи безпосередньо в мовному оточенні. Аналіз регіональної специфіки діяльності та регіональних відмінностей в системі освіти Одеської області свідчить, що близькість кордону на півдні області та наявність у неї прабатьківщини для болгар, молдован, гагаузів, визначає відмінності багатонаціональних закладів освіти від україномовних на півночі. Така особливість регіону вимагає різних підходів до формування міжкультурної освіти та запровадження багатомовного навчання.
- ДокументВИХОВАННЯ ЯК БАЗОВИЙ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ КОНСТРУКТ ПЕДАГОГІКИ І ОСВІТИ(2020) Ягоднікова В.В.У статті розглядається компетентнісна освіта, яка є ознакою її сучасності і прогресивності. Методологічну основу сучасного виховання визначають: особистісно-діяльнісний, аксіологічний, компетентнісний, системний підходи. Особистісно-діяльнісний підхід передбачає правильно організовану, різноманітну, активно суб’єктивну, особистісно значущу діяльність суб’єктів виховання. Пріоритетним в організації і здійснені такої діяльності є орієнтація на особистість учня з максимальним урахуванням його мотивів, потреб, цілей, здібностей і національних, статевих, вікових, індивідуально-психологічних особливостей. Орієнтацію виховного процесу на досягнення у його суб’єктів найвищого морально-духовного розвитку забезпечує аксіологічний підхід. Цей підхід сприяє формуванню в них ціннісного ставлення до себе, оточуючих і довкілля, забезпечує можливості для саморозвитку і самореалізації, виявляється в інтеріоризації суспільних цінностей, тобто перетворення їх у систему особистісних цінностей, засвоєнні соціальних норм і зразків поведінки, на які орієнтуються у власній життєдіяльності. Саме компетентність визначає результативність якісної освіти. Компетентнісний підхід до виховання, як цілісного освітнього процесу, сприяє поєднанню та інтегруванню теорії і практики, забезпечує набуття необхідних особистісних якостей для використання набутих особистістю знань і умінь у відповідній практико-орієнтованій поведінці, а також виявляє здатність застосовувати отриманні знання у різних життєвих ситуаціях. Системний підхід передбачає розгляд виховного процесу як складної системи, компоненти якої взаємодіють і зумовлюють цілісність означеного процесу в його постійному розвитку і саморозвитку. Наскрізне виховання, яке ґрунтується на визначених методологічних засадах, здійснюється через внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, взаємодію учителя з учнем на партнерських засадах, створення умов для творчої самореалізації суб’єктів освітнього процесу.
- ДокументПРО НЕОБХІДНІСТЬ УЗГОДЖЕННЯ ПІДХОДІВ ЩОДО НАДАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА(2020) Кузнєцова Н. В.Науково-педагогічні працівники є основними учасниками освітнього процесу в закладах вищої освіти України. Саме їхня наукова та професійно педагогічна компетентність стає чинником, що визначає якість вищої освіти в цілому. Тому питання актуальності визначення вимог держави щодо надання цієї професійної кваліфікації не викликає сумніву.
- ДокументСталий розвиток міст та спільнот засобами громадянської партисипації учнівської молоді(2020) Гриньова М. В.За результатами наукового пошуку у тезах доповіді зроблено висновок, що громадянська партисипація учнівської молоді є своєрідним лобіюванням інтересів, потреб і прав молодих людей, тому має бути одним із пріоритетів молодіжної політики на місцевому рівні та здійснюватися з тієї позиції, що молодь є рушійною силою сталого розвитку міст та спільнот
- ДокументПарламентська просвіта дітей та молоді як складова громадянської освіти(2020) Гриньова М. В.У тезах доповіді зосереджено увагу на парламентській просвіті як складовій громадянської освіти й окреслимо перспективи впровадження нових освітніх форматів у роботі з дітьми та молоддю задля розвитку критичного розуміння парламентаризму в нашій державі та спроможності молоді до ефективної політичної партисипації. Зроблено висновки, що парламентська просвіта дітей та молоді в Україні потребує значної організаційної та методичної підтримки, тому діяльність парламентських просвітницьких осередків як нового формату роботи з дітьми та молоддю у розвитку політичної партисипації заслуговує на особливу увагу усіх стейкхолдерів громадянської освіти і має позитивні перспективи мережування по всій Україні.
- ДокументПартисипація учнівської молоді як «профорієнтація» громадян(2020) Гриньова М. В.У тезах доповіді зауважується, що нині в Україні великі сподівання щодо розвитку демократичного (громадянського, партисипативного) суспільства покладені на громадянську активність молоді. Стверджується, що в Україні існує гостра проблема, пов’язана з політичною апатією та інертністю молоді, а, отже, гостра необхідність формування нового типу громадянина з розвиненою культурою громадянськості.
- ДокументДемократичне врядування в НУШ засобами електронної партисипації учнів як суб’єктів управлінського процесу(2020) Гриньова М. В.У тезах доповіді зосереджено увагу на ключових підходах до застосування електронної партисипації учнів як суб’єктів управлінського процесу у здійсненні демократичного врядування закладом загальної середньої освіти. Зроблено висновки, що електронна партисипація учнів як суб’єктів управлінського процесу є ресурсно затратною, однак, враховуючи її неодмінну перевагу над традиційними формами участі, а саме можливості мережування, вона є перспективним напрямком розвитку широкого залучення учнів до управлінських процесів задля демократичного врядування в НУШ.
- ДокументВипробування партисипацією: учнівська молодь хоче бути почутою(2020) Гриньова М. В.У тезах доповіді зосереджено увагу на автентичності життєвого та водночас освітнього середовища у поцінуванні партисипації учнівської молоді (учнів віком 14-18 років), та проаналізуємо різні аспекти ситуації, яка склалася щодо сприяння участі учнівської молоді у життєдіяльності громади як ключової умови для формування громадянськості особистості. Зроблено висновки, що створення автентичного життєвого та освітнього простору у поцінуванні партисипації учнівської молоді як ключової умови для формування громадянськості особистості є викликом для школи-влади-громади, який може бути успішно подоланим лише спільними зусиллями і лише за умови, якщо учнівська молодь буде почута дорослими.
- ДокументФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ЯК МЕНЕДЖЕРА СУЧАСНОЇ ОСВІТИ(2021) Костенко Р. В.У статті розгляндаються зміни позицій керівництва закладу від управління до лідерства. Сучасний керівник повинен володіти такими знаннями і якостями, які б дозволяли ефективно управляти персоналом та забезпечувати умови для максимального розвитку внутрішнього потенціалу особистості. Проаналізовано керівника з яскраво вираженими лідерськими якостями, який здатний забезпечити швидку адаптацію організації до швидких змін середовища з метою ефективного управління персоналом, який вміє критично оцінювати та аналізувати власні сильні та слабкі сторони, сприятливі умови та фактори загрози,озброєний навичками взаємодії у команді та умінням проявляти лідерські якості та володіє здатністю до креативності, інноваційності.
- ДокументІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ(2021) Рищак Н. І.У статті розглянуто спілкування як різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності.та педагогічне спілкування яке є специфічною формою ділового міжособистісного спілкування, що має свої характерні особливості, і в той же час підкоряється загальним психологічним закономірностям, властивим спілкуванню як формі взаємодії людини з іншими людьми, що включає комунікативний, інтерактивний і перцептивний компоненти. Педагогічне спілкування є основною формою здійснення педагогічного процесу. Його продуктивність визначається, перш за все, цілями і цінностями освіти і, відповідно, спілкування, необхідного для його здійснення. При цьому зазначені цілі і цінності повинні бути прийняті всіма учасниками спілкування як суб’єктами цього процесу в якості імперативу їх індивідуальної поведінки. Стиль спілкування педагога також впливає на формування особистості учнів, формування характеру пізнавальної діяльності, їх емоційного самопочуття та самопочуття. У педагогічному спілкуванні надзвичайно важливим є ставлення вихователя. Індивідуальний стиль педагогічного спілкування - зумовлений цілями педагогічної діяльності та особливостями індивідуальності педагога, унікальністю властивої йому стійкої системи засобів та методів комунікативної взаємодії з учнями. Педагогічне спілкування буде продуктивним лише тоді, коли воно ґрунтується на повазі до особистості дітей, розумінні їхніх потреб та інтересів, вмінні правильно оцінювати ситуації та вибирати правильний вид спілкування.
- ДокументДІАГНОСТИКА ГОТОВНОСТІ ДО УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ В УМОВАХ АВТОНОМІЇ ЗДО(2021) Гарачук Т. В.У статті висвітлено дослідження про управління освітнім процесом в умовах автономії закладів дошкільної основи. У процесі дослідження було запропоновано керівникам закладів дошкільної освіти питання, які необхідні для успішного здійснення управлінням освітнім процесом в умовах автономії ЗДО. У процесі діагностичної роботи були вирішені наступні завдання: виявили особливості розуміння працівниками суті управління освітнім процесом в умовах автономії ЗДО; проаналізовано стан реалізації управління освітнім процесом в умовах організаційної автономії ЗДО; виявлено і проаналізовано мотиваційну складову, особистісні пріоритети, системи мотивів і цінностей працівників ЗДО.
- ДокументСУЧАСНА ВИЩА ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА УКРАЇНИ: НЕОБХІДНІСТЬ ПАРАДИГМАЛЬНИХ ЗМІН(2021) Кузнєцова Н. В.У статті розглядаються основні питання, які стали предметом сучасного освітологічного дискурсу у зв’язку з прийняттям нових нормативних документів, запровадженням нових практик акредитації, вимог до освітніх програм. Метою публікації є з’ясування чинників змін сучасної вищої педагогічної освіти України.
- ДокументУПРАВЛІНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА(2021) Костенко Р. В.У статті розглянуто компетентнісний підхід, який розглядається як один із важливих концептуальних принципів визначення цілей освіти з урахуванням вимог, які висуває до неї суспільство, зокрема ринок праці. Основною відмінністю компетентнісного підходу є формування у особистості здатності до застосування набутих знань, умінь, навичок, особистісних якостей на практиці у реальному житті, зокрема у професійній ді- яльності, що робить фахівця більш конкурентоспроможним на ринку праці. Формування управлінської компетентності є обов’язковим компонентом процесу професійної підготовки майбутніх педагогів у закладах вищої освіти, оскільки будь-який фахівець з вищою освітою має право претендувати на посаду керівника закладу освіти. Підготовка фахівців, які володітимуть високим рівнем управлінської компетентності є умовою досягнення професіоналізму та успішності управлінської діяльності.
- ДокументПСИХОЛОГІЧНА ОСВІТА В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ: ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ ТА ШЛЯХИ МОДЕРНІЗАЦІЇ(2021) Кузнєцова О. В.У статті розглянуто важливість для сучасного педагога обізнаності у сфері психологічної теорії, прикладного психологічного знання, володіння психологічними практиками і, в цілому, психологізації професійного мислення. Поглиблення психологічної складової в професійній діяльності вчителя, є необхідним для гуманізації освіти, перетворення її на інструмент розвитку людського капіталу, нагальною потребою осмислення ролі психологічної освіти в системі підготовки вчителів, перегляд змісту, підходів, методів і форм роботи в процесі викладання психології в педагогічних університетах і коледжах. Актуальним завданням є пошук різноманітних форм залучення майбутніх вчителів до психологічних практик, індивідуальних і групових занять з саморозвитку, особистісного зростання, розвитку міжособистісних стосунків, вивчення групової динаміки тощо. Використання в освітньому процесі підготовки фахівця форм практичної психологічної роботи допоможе не тільки опанувати професійні знання, а й напрацювати особистий досвід, необхідний для становлення сучасного компетентного вчителя, здатного до втілення нової освітньої парадигми і впровадження освітніх змін.
- ДокументРОЛЬ АДАПТИВНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ У РЕГУЛЯЦІЇ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ(2021) Кузнецова О.В.У статті розглянуто адаптивність як властивість особистості, що характеризує її здатність до внутрішніх (внутрішньоособистісних) і зовнішніх (поведінкових) перетворень, перебудов, спрямованих на збереження або відновлення рівноважних взаємин особистості з мікро- і макросоціальним середовищем при коливаннях та змінах в його характеристиках. Крім того, адаптивність як властивість особистості вихователя виявляється у спілкуванні через готовність до перегляду звичних рішень, вміння зберігати наполегливість, але при цьому гнучко реагувати на мінливі обставини. Адаптивність забезпечує повну включеність вихователя у соціальні зв’язки, що передбачає й прийняття особистості співрозмовника як неповторної багатогранної індивідуальності, й підтримку контакту при неочікуваних змінах настроїв, поведінки іншої людини, що особливо властиво дітям дошкільного віку. Адаптивність забезпечує прийняття ситуації спілкування, в цілому, шляхом гнучкого коректування цілей, умінь і станів, способів дії відповідно до особливостей партнера. Ці якості важливі як у спілкуванні з дітьми, так і з дорослими, передусім, з батьками вихованців. Адаптивність виступає одним з чинників стабільності відносин, їх успішності, гармонійності та задоволеності особистості міжособистісними стосунками, ця властивість є необхідною передумовою партнерської взаємодії вихователя з учасниками освітнього процесу.