Розвиток інноваційної позиції педагогів закладів дошкільної освіти в умовах післядипломної освіти
Вантажиться...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У дисертаційній роботі обґрунтовано актуальність проблеми розвитку інноваційної позиції педагогів закладів дошкільної освіти в умовах післядипломної освіти, її зв’язок із науковими програмами й темами,
визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито
наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів; висвітлено теоретико-методологічну основу дослідження проблеми розвитку інноваційної позиції, сучасний науковий дискурс педагогічних, психологічних та теоретико-методологічних засад проблеми розвитку інноваційної позиції педагогів закладів дошкільної освіти в умовах післядипломної освіти; наведено дані про апробацію результатів експериментально-дослідницької роботи. Теоретично проаналізовано та систематизовано понятійно- категоріальний апарат дослідження, зокрема «інновація», «інноваційна педагогічна технологія», «інноваційна позиція», «інноваційна позиція педагога», «інноваційна позиція педагога закладу дошкільної освіти», встановлено їх зв’язок і взаємообувленість.
У результаті контент-аналізу узагальнено поняття позиції у різних
сферах буття людини, у професійній сфері педагога зокрема, та
сформульовано авторське визначення терміну «інноваційна позиція педагога закладу дошкільної освіти» – конструкт, що базується на інноваційній інтенції педагога (система інтересів, ціннісних орієнтацій, потреб, що корелюють зі здійсненням нововведень); віддзеркалює світоглядне ставлення педагога до інновацій та потенціалу їх упровадження в систему дошкільної дидактики; детермінує характер інноваційної поведінки педагога в професійно- педагогічній діяльності.
На підставі класифікації позицій за функціональною роллю особистості
в соціумі (активна і пасивна) та за рівнем стійкості (стійка та ситуативна)
визначено види інноваційної позиції педагога: активно-стійка, активно-
ситуативна, пасивно-ситуативна, пасивно-стійка.
На підставі порівняльного аналізу виявлено ключові відмінності між
національною системою освіти та зарубіжних у контексті реалізації
потенціалу післядипломної освіти у розвитку інноваційної позиції педагогів:
у закладах вищої освіти зарубіжних країн педагогів одразу готують як
дослідників, рефлексивних практиків, здатних до здійснення інноваційної
діяльності та неперервного професійного розвитку протягом усього життя,
отже освітні розриви мінімізовані; в Україні спостерігається становлення
культури безперервного професійного розвитку і розвиток у педагогів
здатності планувати удосконалення професійних компетентностей.
Схарактеризовано та виокремлені такі структурні компоненти
інноваційної позиції педагога: мотиваційно-ціннісний (наявність
цілепокладання та мотивації до здійснення інноваційної діяльності;
сформована система інтересів, ціннісних орієнтацій, потреб, пов’язані зі
здійсненням нововведень); когнітивно-інформаційний (сукупність знань
педагога про суть і специфіку інноваційних педагогічних технологій,
комплекс умінь і навичок, застосування їх у професійній діяльності);
діяльнісно-креативний (відповідність між внутрішніми переконаннями щодо інноваційних технологій як рушіїв прогресу та професійною діяльністю педагога з впровадження інноваційних технологій в освітній процес; здатність до трансформації інноваційних технологій, методів та підходів відповідно до методичної мети, завдань та запитів і можливостей здобувачів освіти); емоційно-рефлексивний (розуміння, інтерпретація й оцінювання педагогом власних успіхів в інноваційній педагогічній діяльності та наявність позитивного ставлення до інновацій, відчуття задоволення від здійснення інноваційної діяльності).
Обґрунтовано та схарактеризовано основні функції післядипломної
освіти у розвитку інноваційної позиції педагогів закладів дошкільної освіти:
компенсаційна (усунення певних освітніх втрат та розривів задля забезпечення балансу між наявним рівнем та сучасними вимогами до рівнів загальних і професійних компетентностей педагога); адаптива (оперативна підготовка й перепідготовка педагогів в умовах мінливої виробничої і соціальної ситуацій); трансформаційна (подолання стереотипів та негативних установок у педагогічній інноваційній діяльності), аналітична (критичне осмислення існуючої педагогічної реальності, аналіз та оцінювання результатів власної діяльності педагогом); стимулювальна (підтримка й заохочення педагогів до вдосконалення, самоосвіти та саморозвитку, інноваційної спрямованості зокрема).
Виокремлено критерії та відповідні показники розвитку інноваційної
позиції педагогів закладів дошкільної освіти: мотиваційно-ціннісний критерій (його показники: мотивація успіху; цілеспрямованість; прагнення до саморозвитку і самовдосконалення; усвідомлення цінності інновацій як
рушійної сили прогресу); когнітивно-інформаційний критерій (його
показники: розуміння сутності педагогічних інновацій, уміння розрізняти та
розуміти новизну, обізнаність про інноваційні форми організації освітнього
процесу, обізнаність про особливості взаємодії між учасниками освітнього
процесу); діяльнісно-креативний критерій (показники: конструктивні дії з
опанування нововведення та його поширення, здатність педагога до
постійного самовдосконалення, вміння трансформувати дидактичний
матеріал відповідно до власних потреб та інтересів і можливостей здобувачів освіти, здатність до педагогічної імпровізації, нетрадиційно розв’язувати педагогічні ситуації, знаходити оригінальні способи); емоційно-рефлексивний критерій (показники: здатність долати внутрішні бар’єри у впровадженні інновацій, позитивне ставлення до новацій, здатність прогнозувати результати власної інноваційної діяльності, самоаналіз інноваційної спрямованості).
На основі теоретичного аналізу визначено та обґрунтовано педагогічні
умови розвитку інноваційної позиції педагогів закладів дошкільної освіти в
умовах післядипломної освіти, а саме: реалізація андрагогічної моделі
навчання педагогів закладів дошкільної освіти в післядипломній освіті;
організація професійної взаємодії педагогів закладів дошкільної освіти в
післядипломній освіті; використання інтерактивних технологій навчання
педагогів закладів дошкільної освіти в післядипломній освіті.
Визначено стан розвитку інноваційної позиції педагогів закладів
дошкільної освіти за допомогою сформованого комплексу діагностичних
методик і методів, а саме: методика вивчення ціннісних орієнтацій (автор
М. Рокич), опитувальник «Мотивація успіху та острах невдач» («МУН»),
психодіагностична методика «Діагностика формально-динамічних і якісних
параметрів інноваційності» (автор О. Кузнєцова), опитувальник «Сучасний
педагог», опитувальник «Креативний педагог», опитувальник Саморефлексія педагога», експертне оцінювання інноваційної діяльності педагогів закладів дошкільної освіти. Розроблено та обґрунтовано модель розвитку інноваційної позиції педагогів закладів дошкільної освіти в умовах післядипломної освіти, що включає в себе такі компоненти: концептуально-цільовий, змістово-діяльнісний, оцінно-рефлексивний. Схарактеризовано етапи розвитку інноваційної позиції педагогів: мотиваційно-діагностичний, змістова-діяльнісний, рефлексивно-корегувальний. Здійснено апробацію моделі розвитку інноваційної позиції педагогів закладів дошкільної освіти в умовах післядипломної освіти та описано результати перевірки її ефективності.
До експериментально-дослідної роботи було залучено 245 педагогів
закладів дошкільної освіти (124 педагоги експериментальної групи (далі – ЕГ) та 121 педагог контрольної групи (далі – КГ)). За результатами констатувального етапу дослідження діагностовано переважання кількості педагогів з пасивно-ситуативною інноваційною позицією, що відповідає задовільному рівню розвитку. На контрольному етапі педагогічного експерименту за результатами вимірювання та аналізу рівнів розвитку інноваційної позиції педагогів ЕГ та КГ було зроблено висновок про
ефективність моделі розвитку інноваційної позиції педагогів закладів
дошкільної освіти в умовах післядипломної освіти.
Наприкінці педагогічного експерименту виявлено, що збільшився
відсоток педагогів ЕГ, які мають високий рівень розвитку інноваційної
позиції, на 14,07 %, а відсоток педагогів, які мають достатній рівень розвитку, збільшився на 18,51 %. Відповідно до динаміки показники високого та достатнього рівнів, діагностовано зменшення відсотків педагогів задовільного рівня (-21,74 %) та низького рівня (-10,83 %).
Результативність педагогічного експерименту статистично підтверджена з використанням методу кутового перетворення Фішера (φ*) та критерія Пірсона χ2. Результати експериментальної роботи засвідчили, що мету наукового пошуку досягнуто, поставлені завдання виконано.
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів
дослідження полягає у тому, що уперше визначено сутність поняття
«інноваційна позиція педагога закладу дошкільної освіти», узагальнено та
класифіковано види інноваційної позиції, визначено та обґрунтовано
педагогічні умови розвитку інноваційної позиції, критерії, показники та етапи розвитку; уточнено сутність понять «інновація», «інноваційна педагогічна технологія», «інноваційна позиція», «інноваційна позиція педагога»; подальшого розвитку набули положення про інноваційну педагогічну діяльність, наукові знання про реалізацію андрагогічної моделі навчання педагогів закладів дошкільної освіти в післядипломній освіті, аксіологічного, акмеологічного, інноваційного та особистісно-діяльнісного підходів.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у
розробленні та впровадженні на базі Комунального закладу вищої освіти
(далі – КЗВО) «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради» навчальної програми курсів підвищення кваліфікації вихователів, вихователів-методистів закладів дошкільної освіти (30 год.) «Інноваційні
підходи до організації освітнього процесу в ЗДО», модулів до навчальних
програм курсів підвищення кваліфікації педагогів закладів дошкільної освіти: «Управління розвитком інноваційного потенціалу закладу освіти»,
«Діяльнісний підхід в організації освітнього процесу ЗДО», «Стратегії
цифрової трансформації в умовах закладу дошкільної освіти». Розроблено та проведено практичні інтенсиви: «Проєктна діяльність в закладі дошкільної освіти як спосіб самореалізації дитини», «Практика соціально-емоційного навчання дітей дошкільного віку», «Асистивні технології в освіті: практика використання альтернативної комунікації для дітей з особливими освітніми потребами», «Робота з дітьми з особливими освітніми потребами: ігрові практики підтримки благополуччя дітей»; воркшопи для педагогів:
«Фасилітація ігрової діяльності дітей дошкільного віку», «Емпаурмент –
педагогіка мотивації та натхнення»; вебінари «Стратегії підтримки позитивної поведінки дітей (Positive Behavior Support)», «ALACT model – практика самоаналізу професійної діяльності»; тренінг «Інноваційний педагог: як стати агентом змін».
Матеріали дослідження можуть бути використані у практичній діяльності
педагогів закладів дошкільної освіти, для розроблення навчальних посібників із теорії і методики підготовки педагогів до інноваційної діяльності, у системі післядипломної педагогічної освіти.
Опис
Трофименко О. А. Розвиток інноваційної позиції педагогів закладів дошкільної освіти в умовах післядипломної освіти / О. А. Трофименко; Комунальний заклад вищої освіти «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради»; Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з педагогіки за спеціальністю 011. Освітні, педагогічні науки. - Одеса, 2025.