Перегляд за Автор "Красножон Н. В."

Зараз показуємо 1 - 5 з 5
  • Ескіз
    Документ
    ВОЛОНТЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ: З ДОСВІДУ ОПОРНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ КІЛІЙСЬКИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ №4 КІЛІЙСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
    (2025) Красножон Н. В.
    Долучаючись до волонтерської діяльності, учасники освітнього процесу не тільки допомагають, а й розвивають найважливіші духовні цінності: почуття людяності, патріотизму, співчуття, доброти, взаємодопомоги та взаємопідтримки. Формується громадянин, здатний взяти на себе відповідальність за процеси, що відбуваються у суспільстві.
  • Ескіз
    Документ
    ВОЛОНТЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ: З ДОСВІДУ ОПОРНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ КІЛІЙСЬКИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ №4 КІЛІЙСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
    (2025) Красножон Н. В.
    Серед виховних напрямків сьогодні найбільш актуальними є національно-патріотичне та екологічне виховання, вони відповідають нагальним вимогам сучасності та закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь. Для реалізації стратегії з виховання успішного свідомого громадянина потужним інструментом стало волонтерство.
  • Ескіз
    Документ
    «КЛАС БЕЗПЕКИ» ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ
    (2025) Красножон Н. В.
    Система освіти постає перед необхідністю не лише забезпечити безперервність навчального процесу, але й сформувати в учнів ключові компетентності, що сприятимуть їхній безпеці, психологічному добробуту та здатності до адаптації в умовах постійних змін та невизначеності. Одним із перспективних інструментів у цьому контексті є створення та ефективне використання класів безпеки в закладах освіти,
  • Ескіз
    Документ
    ОСВІТА ОДЕЩИНИ: ІНДЕКС БЕЗПЕКИ
    (2023) Красножон Н. В.
    Статтю присвячено опису технології формування безпечного освітнього середовища. В основу технології покладено ідею організаційно-діяльнісного проєктування; запропоновано кроки конструювання фізично та психологічно безпечного освітнього середовища. Обстоюється думка, що програма чи проєкт з безпеки мають розроблятися на рівні конкретного закладу освіти і не можуть просто «переноситися» з одного закладу на інший. Обґрунтовується ідея про необхідність розроблення проєктів та програм безпечного освітнього середовища в трьох площинах: профілактична (попереджувальна) робота, дії (алгоритми дій) під час виникнення надзвичайної ситуації чи надзвичайної події, робота з наслідками
  • Ескіз
    Документ
    Формування здоров'язбережувальної компетентності в закладах освітив умовах НУШ
    (2025) Красножон Н. В.
    Єдиним способом збереження системи освіти в умовах воєнного тану, основу якої становить здоров’язбережувальна компетентність, стресостійкість. За такого підходу пріоритети державної політики дедалі більше мають бути пов’язані з формуванням здоров’язбережувальна компетентності, а збільшення бюджетних коштів на створення ефективних і бехпечних в закладах загальної середньої освіти розглядатиметься як необхідна умова державного розвитку. Формування здоров’язбережувальної компетентності передбачає комплексний вплив на різні рівні освіти в закладах загальної середньої освіти. Якість особистості виступатиме й визначатиме складники, що мають вирішальну роль для формування в учнів знань і умінь необхідних для проживання в зовнішньому середовищу. Найчастіше дослідники у структурі цієї компетентності виділяють ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, особистісно-психологічний компоненти, а також в окремих випадках - комунікативний, рефлексивний, емоційно-вольовий. Ми окреслюємо компоненти здоров’язбережувальної компетентності: когнітивний, рефлексивний, ціннісно-мотиваційний, гносеологічний, діяльнісний, комунікативний. Основними причинами навчальних втрат періоду пандемії COVID-19 дослідниками Інституту педагогіки НАПН України визначено недосконалість інфраструктури дистанційного навчання, відсутність/недостатній рівень володіння учнями цифровими навичками, недостатню сформованість в учнів уміння вчитися, не відпрацьованість формату зворотному зв’язку з педагогом, недостатню підготовленість учителів до використання засобів та інструментів дистанційного навчання та низький рівень володіння ними цифровою компетентністю, а в батьків - до підтримки навчання дітей у нових освітніх реаліях (Топузов, Головко, Локшина, 2023)